ЩОДО СИҐНІФІКАТОРІВ НАЙВИЩИХ ЗЕМНИХ ВЛАСТЕЙ У РІЧНИХ АБО КВАРТАЛЬНИХ КОНСТЕЛЯЦІЯХ

У питанні щодо того, що са́ме при аналізі констеляцій мунданних сонячних повернень слід вважати сиґніфікатором або планетою-означницею найвищих земних властей Машаллах Басрійський (VIII-IX ст.) радить вибирати з-поміж планети-владарки 10-го дому та Сонця, виходячи з їхнього акцидентального достоїнства (див. «Про щорічні мунданні {сонячні} повернення», розд. XI). З погляду ж Ґвідо Бонатті, котрий жив через півтисячоліття по астрологові, згаданому вище, одного сиґніфікатора для вищого зі щаблів владної структури аж ніяк не досить. Тож кількість таких сиґніфікаторів у Бонатті іноді могла досягати чотирьох, а за своєю значущістю вони різнилися. Найважливішим із них він уважав той, котрий, власне, і називав сиґніфікатором монарха, та котрий визначався за допомогою не найпростішої, часом багатокрокової, процедури, очевидним мотивом якої було прагнення відшукати для самодержця жодним чином не утруднену планету-означницю. Хочеться думати, що причина виникнення та вжиття цієї техніки, чи технік, подібних до цієї, лежить не так у звичайній мирській запобігливості, як у наївнуватій вірі в те, що владоможці суттєво меншою, ніж решта смертних, мірою підлягають ударам долі. Сходиною нижче у своїй гієрархії значущості сиґніфікаторів мешканців найвищих кабінетів Бонатті помістив Сатурн; під ним – Сонце; а найменш важливими форлійському звіздареві здавалися свідчення планети, котра владарює над серединою неба, якщо, звісно, така планета, з огляду на несприятливість її обставин, визнавалася невартою бути на вершині названої гієрархії (див. «Книгу астрономії», тракт. VIII, розд. 3). Минули ще чотири сотні літ, і світ побачила праця Вільяма Реймзі під назвою «Відновлена астрологія», де автор, серед усього іншого, поділився і своїми міркуваннями щодо обговорюваного нами питання. На його думку, роль сиґніфікатора верхівки конкретної владної структури у річних або квартальних констеляціях належить планеті-владарці 10-го дому та планетам, які відповідної миті там перебувають, а про загальне становище земних властей ми довідуємося у першу чергу за Сонцем, у другу ж – за Сатурном (див. кн. IV, розд. I, гл. 3). Отже, цілковитого однодумства щодо цього питання між нашими попередниками немає. Тому, навіть якщо ми ставимося до них із пієтетом, шукаємо їхніх настанов, зрештою все одно маємо керуватися власними міркуваннями.